А тим часом під Полтавою…

• Куме, а чуйте, там тойво, кажуть, шо нада трофеї здать. Добровольно.

• Та шо?

• Та шо, та шо? Та жалько ж, нє?

• Га? Та тю! Та несіть велику амбарну книгу, зара подивимось, шо ми можем виділить. Добровольно.

• Давайте пістолети там, рушниці, карабіни які-небудь. Цього добра, хоч на вагу, хоч поштучно. Сотню льогко!

• Сто піїсят. Сотню не повірять жеж.

• Тоді ще вісім накиньте. Ітого сто піїсят вісім одиниць. Безпалівно!

• Карабінів що два десятки можемо. Ружжами нада розбавити, шоб в очі не кидалось.

• О! Кулеметів десяток. Нє, вісім, шоб щот не був круглий.

• Та да. Гранатомети… Гранатометів десять. Нє п’ять!

• Чотири. Нема чого гранатометами розкидатись. Вони нам не даром достались. І оп’ять же, шоб не для круглого щоту. Не привлікаєм вніманіє.

• Ну, з гранатами діло обстоїть неплохо. Гранат можемо зо два відрі відсипати.

• Одне відро. Відра в нас тоже не казьонні.

• Ндаа, відра жалько. Хай буде…

• Відра, як відра. Бронемашин жалько, ото жалько!

• То їдну дамо!

• Їдну він дасть! Хто нам повірить? Тре дві давати.

• Ну, дві, то дві. Ееех… Тімболєє, шо ми їх не розмитнювали! Бугагага!!!!

• Танки ми тоже не розмитнювали. Бугагага! Тіко танки прийдецця оддать, їх не заховаєш.

• Шо, усі???

• Та чо зразу усі?? Одинаццять! Одного лишимо. Шоп був.

• Жалько…

• Найшли шо жаліти. Гімна. Дороги портить. Соляру жере, як бик брагу. От єслі б САУшку нам, ото було б діло.

• САУшку даааа. От чого нема, того нема!!

• А жалько…

• Ндааа..

• А з ослобонітелями, шо робить будемо?

• А про ослобонітелів ніде не писало, приказу такого не було. Тімболєє, Стипанівна їх крепко припахала.

• Ндааа, Стипанівна єслі припахала, там ні ООН, ні красний крест не поможе.

• Та ніхто й не ріскне. Нема дурних протів Стипанівни.

• Ну, шо? Наче всьо, шо могли, виділили. Ходімо-но, гайда, кропиви накосимо. Тре СУку-35 прикрити за стодолою.

• Ходімо.Оце ще мене, куме, безпокоїть, шо хутір без ППО стоїть. Нада шото думати…

Джерело: текст з інету

Источник